Д | zolotoustivska-zerkva-pivni.com

Родини на літеру Д

Даценко

Історична довідка: родина Даценків відноситься до старожилів нашої місцевості. За даними, що ми маємо на сьогодні, Даценки згадуються у документах 1802 року (більш ранні документи ще не досліджені). Проживали у слободі Дмитрівці. Прізвище іноді писали на російський манєр - Даценков. Цей рід належав до поселян, що осіли на землях католицької церкви під час заселення цього краю на початку ХУІІІ століття.

На початку ХІХ століття проживали дві великі родини - Івана Даценка, та його покійного брата Сави.

Иоан Даценков 69(1733), жена его Праскева Григориева 67(1735), дети их синовя женат Касеян 33(1769), жена его Евдокия Данилова 31(1771), син их Тарасий 3(1799), холост син Иоан Иоанов 22(1780), дочери Анна Иоанова 21(1781), Мелания 13(1789),

зять их Корнилей Григориев 33(1769), жена его Агафия Иоанова 31(1771), син их Иоан 2(1800),

оного Ивана Даценка братовая Мария Федорова вдова 69(1733), дети ея син женат Фома Савин 38(1764), жена его Анна Никитова 32(1770), дети их син Стефан 2(1800), дочери Анна 7(1795), племяники их Петр Савин холост 21(1781), Никита Савин холост 20(1782).

Але у ХХ столітті, восени 1959 року в селі з'являється Володимир Семенович Даценко (родом з Яготина), що приїхав працювати в колгосп зоотехніком. Тут він знайомиться з Тамарою Іванівною Жицькою, та одружується. Таким чином інші Даценки є для нього тільки однофамільці.

Весілля Даценко Володимира Семеновича з Даценко(Жицькою) Тамарою Іванівною 21 травня 1960

Молодята, як й годиться за українськими звичаями, у вишиванках.

Брати Даценко

Оновлено 15.09.2016

Використання матеріалів нашого сайту ані в друкованій продукції, ані в інших виглядах не дозволяється

Дідківські

Історична довідка: за даними, що ми маємо на сьогодні, родина Дідкі(о)вських з'являється у парафії Золотоустівської церкви у слободі Дмитрівці у ХVIII столітті. Тоді писар писав прізвище "Дєдковскі".

Цей рід належав до чиншової шляхти, що посіла на землях які належали до володінь католицької церкви.

Рід є дуже великим. Рідство між сьогоднішними нащадками може бути на 6-ти, 7-ми або 8-миюрідному рівні.

Якщо ви є нащадками Дідківських з Дмитрівки або Волиці надсилайте нам фотографії вашої родини та розповіді.

Зі спогадів:

... Дід Денис працював на залізниці у Кожанці.

За часів колективізації його було обрано першим

головою колгоспу. Тоді був голод. Правління

колгоспу вирішило дати людям трохи більше

зерна на трудодень чим це було за постановами.

Хтось написав донос та у 1933 році все правління

колгоспу заарештували та забрали у Київ на

Лук'яновку. Потім бабі Одарці, його дружині,

прийшов лист, що він помер від виразки шлунку.

Але всі знали що в ті часи розтрілювали.

Денис Пантилимонович Дідківський (1877-1933)

був обраний першим головою колгоспу "Світлохлібороб"

На цій старій фотографії зображені працівники кожанської залізничної станції.

Денис Пантилимонович Дідківський (на фото у другому ряду третій з права) у 1910 році був прийнятий на роботу стрілочником з окладом 12,50 крб та квартирними 2,50 крб.

Жодна інша особа зображена на цьому фото поки не відома.

Старший син Дениса Пантилимоновича - Іван Денисович Дідківский довгий час був головою сільради. Це єдине фото на якому він зображений та яке зберігається у родині.

Світлини зроблені напевно у 20-ті роки минулого століття. У сім'ї його називали дядько Іван. Своїх дітей він не мав. Похований на Дмитрівському цвинтарі.

Другий син Тимофій Денисович Дідківський

довгий час працював у колгоспі "учётчиком

тракторной бригады". Похований на

Дмитрівському цвинтарі

Іван Денисович Дідківський (1904-1972), на фото зліва

Тимофій Денисович Дідківський (1906-1989)

Третій син Микола Денисович (1911-1984), другий з права

Сестра Ганна Денисівна (1918-1998) , похована у Кожанці

Четвертий син Михайло Денисович (1919-?), проживав

та похований в Білорусії. На фото стоїть зліва.

На світлинах чотириюрідний брат Дениса

Пантелемоновича - Григорій Михайлович

Дідківський.

Це фото нам надіслали з далекого російського

міста Йошкар-Оли.

Роки життя Григорія Михайловича поки не відомі.

Був одружений з Катериною Михайлівною.

Проживав та похований у Дмитрівці.

Мав сина Василія Григоровича (1905-1943) що

загинув у другій світовій війні.

Григорій Михайлович Дідківський

Другий син Григорія Михайловича - Іван Григорович (1911-1992) був військовим. Працював певний час у Фастові у военкоматі. Потім був посланий на Далекий Схід, Камчатку. Закінчив військову кар'єру в місті Йошкар-Олі (Росія)

Іван Григорович , з ліва, Київ 1935 Іван Григорович

Третій син Микола Григорович - роки життя поки не відомі.

А також була донька Юзефа Григорівна

Якщо вам відомі інші подробиці про представників цієї родини та ви знаєте людей що зображені на світлинах будь ласка повідомте нас.

Евеліна (у хрещені Єфросинія) Клєментіївна

Дідківська уроджена Садовська (1881-?) з донькою

Маринею (Марією) Дідківською (1906-?).

Чоловік Евеліни Гавриїл Захарович Дідківський плавав на

пароплавах по морю. Був за кордоном. В сім'ї й досі

залишилися спогади про те що він володів декількома

мовами, побував у багатьох країнах, привозив добрі й

коштовні речі. В родині ще й досі залишилися деякі

столові прибори.

Евеліна Дідківська (Садовська) з донькою Маринею,

прибл. 1912

Антоніна Тимофіївна Дідківська (1936-1998)

Зі спогадів про Антоніну Тимофіївну Дідківську: "Эта красивая девушка - моя тетя. Тётя Нина. У нее не было детей поэтому хочется к тому же оставить память о ней.

Есть несколько интересных семейных историй.

Во-первых она была тётей моему отцу, но была на один год его младше. Такое наверное встречалось не редко в старые времена.

А во-вторых по бумагам она была записана Антонина. Когда ее отец пошел сделать запись о ее рождении, то местная "писарка" сказала, что полная форма имени Антонина. Так и записала.

Никаких проблем долго не было. Для родни и месных всегда была Нина, но когда уехала учиться, потом работать, то коллеги стали называть Тоней. Ей, похоже, такая форма нравилась и она ни кого не поправляла. Мы домашние знали об этой "изюминке", а коллеги нет. Помню как на одном ее дне рождения один из приглашенных обратился ко мне с вопросом "почему мы ее Нина называем?", пришлось объяснять хи-хи-хи

И последняя история связана с ее профессией. Когда она училась в школе, учитель биологии на каждом уроке вызывал ее к доске. Дело дошло до того, что он произносил фразу - "До дошки пі-і-іде-е-е..." а класс отвечал хором - "Дідківська!" А он -"Правильно, Дідківська". Ну а ей приходилось к каждому уроку готовиться.

Таким образом она впоследствии стала биологом и преподавала в киевском педагогическом училище.

Дорогая тетя Нина, мы помним тебя..."

Оновлено 02.12.2015

Використання матеріалів нашого сайту, а ні в друкованій продукції, а ні в інших виглядах

НЕ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ

Ми чекаємо на Ваші листи

Звертатися за електронною адресою info@zolotoustivska-zerkva-pivni.com

Ми також шукаємо всіх небайдужих до справи ремонтування і збереження дерев'яної церкви села Півні.

Для добровільних пожертв :
Монобанк картка
4441 1144 4888 3759

Звертайтеся до нас за телефоном +38(050)741-75-96

Координатором ремонтних робіт - є настоятель храму о. Іван (Тригуб)