Дяки, псаломщики, просфорні, старости

Дячок Самойлович    

  Священицький син Кирила Самойлович народився у 1785 році та, як пишеться у кліровій відомомті "...з дитинства знаходився при нашій церкві та по ревізії (1795 р.) приписаний до неї паламарем, а з 1808 року за наказом Київського та Галицького Митрополита Серапіона був назначений до неї ж стіхарним дячком".

   Кирило був племінником тодішнього благочиного та священика нашої церкви Йосипа Шараєвського який помер у 1795. Як бачимо з запису від 1795 року він вже у 10-тилітньому віці став паламарем.

   Після громадянської війни під керівництвом Богдана Хмельницького на прикінці 17-го століття лівобережні території України, що входили до того до Річі Посполитої,  разом з Києвом відійшли до молодої Російської держави. А землі правобережної України залишилися в Річі Посполитій.

   Щоб запобігти новим кровопролиттям з релігійних причин, православні церкви у Річі Посполитій до 1702 року (по деяким джерелам до 1738 року) були переведені до Уніятства.  Це торкнулося і нашої Золотоустівськї церкви. До 1795-го року наша св. Іоано-Золото-Устівська церква була Греко-Уніатською.

 

Дячок Каліновський

   Довгий час, більше ніж п'ятьдесят років у ХІХ ст. у нашій св. Іоано-Золотоустівській церкві служив дячок Антоній Григорович Каліновський.

   Він народився у 1804 році у родині дячка. Батько його рано помер і мати одружилася знову з паламарем Півняньської церкви Іваном Левицьким. Ми знаємо що після виключення з Вищого відділення Київського Духовного училища 2-го вересня  1828 року  за указом Київської Духовної Консисторії він був призначений до нашої церкви дячком. Наступного ж року став стіхарним дячком.

  Людські долі часом дуже незвичайні. На прикладі  Антонія Каліновського ми можемо відслідкувати дивовижне, а часом і трагічне минуле. Після того, як його мати одружилась з паламарем  Левицьким у подружжя народилася донька Агапія. Але мати померла. Діти залишилися сиротами. Батько одружився у друге на жінці на ім'я Параскева Кирилівна. Ця жінка і виховувала сиріт Антонія Каліновського і Агапію Левицьку. Також у подружжя народилися свої четверо дітей. Старшою була донька Юлита. Потім з'явилися Ольга та Григорій. А через 23 роки після народження першої Юлита, з'явилася Юлита молодша. Раніше таке траплялося, що діти мали однакові імена. Це залежало від дня в який дитина народилася. Бо раніше ім'я давали дітям по святим, які славилися цього дня.

   Всі діти Івана Левицького від другої дружини для Антонія Каліновського вже не були кровними родичами. Тому у 1828 році він одружується зі своєю названою сестрою, старшою донькою свого вихованця Івана Левицького, Юлитою.

   Ми знаємо що сестра Антонія Агапія, була зкалічена і все життя проживала разом з братом та його сім'єю. Вона також отримувала пособіє від опікунства.

  З дружиною Юлітою Іванівною, яка народилася у 1809 році, Антоній Каліновський  прожив довге життя. У сім'ї було чбагато дітей - Іван, Сирафіма, Аристарх, Андрій (помер у дитинстві), Олександр, Марина.

    Антоній Григорович все життя, з 1828-го року та  до початку 1880-х років прослужив у нашій церкві. Ми припускаємося, що він також був похований біля церкви.   

Просвирня Гурська

З клырової выдомості знаємо що з 1859 року провирнею нашої церкви була Агафія Гурська:

"Просфорня Агафія Семенова Гурская, вдовствующая дьячковская жена, определена на сію должность 30 октября 1859 года из Бердичевскаго уездасела Кордышова(-вки) – 26

Кто какого поведения  -  Хорошаго

Кто кому в каком родстве  - Невродстве ни с кем

В семействе у нея сын Феодор Константинов - 4"

Просвирня Чернявська

З клірової відомості ми дізналися, що з 1866 року просвирнею нашої цекви була Єфросинія Чернявська:

"Просфорня Евфросиния Феодорова Чернявская.

Священническая дочь – девица, определена на сию должность 7 марта 1866

года  -  25

Кто какого поведения  -  Очень хорошего"

Псаломщик Хмелевський

З клірової відомості 1890 року ми дізналися, що до 1883 року псаломщиком був Іван Іванович Хмелевський:

"Заштатный псаломщик Иван Иванов Хмелевскiй, 1883 года Сентября 20го дня, согласно своему прошению, уволен заштат, вдов.

Лет от рожденiя – 74. Честного поведенiя. Судимъ и штрафованъ не былъ."

Псаломщик ХІХ століття, та його нащадок священик ХХ століття - Демяновський

  З 15/21 червня 1888  та до своєї смерті 1901 року у нашій св. Іоано Золотоустівській церкві псаломщиком був Єлісей Стефанов Демяновський.

   Він був дуже цікавою постаттю. Воював у русько-турецькій війні 1877-1878 за що й отримав нагороду. 

Про його родину та службовий путь знаємо таке:

"Псаломщик Елисей Стефанов Демяновский (1850) сын дьячковский, по окончании курса в Киево-Подольском духовном училище в 1870 году до 1874 года находился при своем отцеи в сем году принят в военную службу.

1880 года Декабря 9^го дня уволен в запас с званием Старшаго Унтер-Офицера. В память войны 1877-1878 г. имеет светлобронзовую медаль.

1883 года Сентября 20^го дня , резолюциею Преосвященнаго Епископа Виталия, согласно своему прошению, определен исполняющим должность псаломщика в село Кожанку Васильковскаго уезда церкви Николаевской, а 1888 года Июня 15/21, определением Киевской Духовной Консистории, по своему прошению, перемещенна туже должность к сей Иоано-Златоустовской церкви.

В семействе у него жена Елена Иванова (1861)

дети их Григорий (1887), Михаил (1889)

Недвижимого имущества псаломщик Елисей Демяновский, а равно и жена его, никакого не имеют."

 

   Після смерті Єлісея Демяновського 10.09.1901 його родина проживала у селі Півні.

У Київських Єпархіальних вєдомостях ми знайшли запис від 1902 року: "Киевское епархиальное попечительство объявляет, что полученные от неизвестного благотворителя в пользу сирот псаломщиков 50 руб., переданы следующим псаломническим сиротам, по 5 руб. каждому семейству: с.Пивней, Васильковского уезда, Демьяновским (1902. - №2. - Ч.оф. - С.31)"

   У 1949-1952 роках священиком нашої церкви був Михайло Демяновський.

 

Просвирня Нелипович

З клірової відомості знаємо що з 1890 року у церкві працювала просвирнею Надія Нелипович - "Просфорня вдова псаломщика Надежда Нелиповичъ, 1890 года Августа 16го дня, Епархiальнымъ Начальствомъ определена къ сей Церкви".

Псаломщик Хмелевський

З клірової 1890 року довідались про таке - "Заштатный псаломщик Иван Иванов Хмелевскiй, 1883 года Сентября 20го дня, согласно своему прошению, уволен заштат, вдов.

Лет от рожденiя – 74. Честного поведенiя. Судимъ и штрафованъ не былъ".

Псаломщик Пашковський

З клірової відомості - Псаломшикъ  Феодоръ  Гурьевичъ  Пашковскій  (сынъ  псаломщика)  родился  въ  1870 году  17 февраля.

Окончилъ  два  квасса  Городскаго  училища  и имеетъ  званіе  церковно-приходской школы учителя  - 1885 год  12 їюня

Состоялъ  учителемъ  церковно-приходской  школы  въ  с. Кожаркахъ  Чигиринскаго  уезда – 1886 год  16 октября

Определенъ  псаломщикомъ  въ с. Сунки  Черкасскаго  уезда – 1890 год  16 января

Перемещенъ  на  такую же  должность  въ  с. Дмитренки,  Каневскаго  уезда – 1892 год  28 января

Перемещенъ  на  такую же  должность  псаломщикомъ  въ  село Хейлово  Сквирскаго  уезда,  где и совмещалъ должность  учителя  ц.пр. школы – 1898 год  24 октября

Перемещенъ  псаломщикомъ  къ  церкви  села  Пивней,  Васильковскаго  уезда – 1902 год  22 марта

Казенного  жалованья  получаетъ  100 руб.  Доходовъ  съ  церковной  земли  160 рублей  и  кружечныхъ  причтовыхъ  доходовъ  177 руб. 39 коп.

Члены семьи псаломщика:

Жена его Феодосія Ивановна родилась  1876 году  29 мая. Дети: Александръ родился 1901 году 4 апреля. Учится въ 4хъ класномъ Высшемъ начальномъ Фастовскомъ училище. Владимиръ род.1902 году 1 июня. Учится въ Кїево-Софійскомъ Духов. Училище.

Просвирня Скарокановська

З клірової відомості - Просфорня  (жена  псаломщика)  Екатерина  Скарокановская вдова.  Епархіальнымъ Начальствомъ  назначена   Просфорней,  къ  сей  церкви  села  Пивень,  Васильковскаго уезда.  Казеннаго  жалованья  получаетъ  16 рублей  въ  годъ.

                                                                                                                                     Оновлено 03.02.2017

Використання матеріалів нашого сайту, а ні в друкованій продукції, а ні в інших виглядах

НЕ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ

Ми чекаємо на Ваші листи

Звертатися за електронною адресою info@zolotoustivska-zerkva-pivni.com

Ми також шукаємо всіх небайдужих до справи ремонтування і збереження дерев'яної церкви села Півні.

Для добровільних пожертв :
Монобанк картка
4441 1144 4888 3759

Звертайтеся до нас за телефоном +38(050)741-75-96

Координатором ремонтних робіт - є настоятель храму о. Іван (Тригуб)