Ж

Гостинно запрошуємо!

Сайт цекровної громади сіл Півні та Дмитрівка Фастівського району Київської області

Засновано 03.10.2013

І

О

А

Н

 

З

О

Л

О

Т

О

У

С

Т

 

Родини на літеру Ж

 

Родина Жицьких

 

Історична довідка: за даними, що ми маємо на сьогодні, родина Жицьких згадується вже у документах 1802 року. Більш ранні документи ще не досліджені. Проживали у слободі Дмитрівці. Цей рід належав до чиншової шляхти, що посіла на землях католицької церкви.

На той час була одна велика родина Павла (1759-?) та Марії (1762-?) Жицьких які були записані серед греко-католиків. Так і писали в старих церковних книгах "Шляхта Греческаго исповедания".

Вони мали п'ять синів та дві доньки - Михаїла (1784-?), Григорія (1787-?), Василія (1791-?), Петра (1796-?), Стефана ( 1803-?), Теклю/Тетяну (1804-?) та Маріанну (1807-?).

Ім'я Текля на початку 19 ст. записувачі перекладали на російську як Фекля/Фёкла, але потім стали писати Тетяною.

На сьогодні ми знаємо, що на початку 20-го століття у Дмитрівці проживала родина Никанора Жицького. Про нього та його дружину, ким вони були, вже нічого невідомо.

У них було 8 дітей:

 

1. Олександр Никанорович Жицький. Воював у 1 світову війну попав у полон на 2 роки де досконало вивчив німецьку мову, дід казав що на його весіллі був представник КДБ і він з ним по-німецьки говорив, а КДБ-шник сказав, що в нього правильна німецька вимова. Олександр Никонорович 1888-1978, працював комнезамом у Дмитрівці у колгоспі.

 

2. Олександра (Санька) Никанорівна Жицька - нарожилась приблизно 1890 року, жила у селі Веприк була домогосподаркою.

 

3. Федора Никанорівна Жицька (вийшла заміж у Федорівці) - домогосподарка, певний час працювала у колгоспі.

 

4. Каська Никанорівна Жицька - домогосподарка, чоловік працював лісником у Скригалівці.

 

5. Йосип Никанорович Жицький (1905 року народження) - до війни працвав на залізниці,

після війни у колгоспі.

 

6. Євдокія Никанорівна Жицька - була домогосподаркою та працювала у колгоспі.

 

7. Костянтин Никанорович Жицький - працював у лісництві у Фастові.

 

8. Іван Никанорович Жицький

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іван Никанорович Жицький Підпоруччик царської армії Він з права під час роботи на залізниці у чині комісара

Жовтневої залізниці Москва-Петербург, поруч стоїть

людина чином вище, можливо начальник, 1918

 

Зі спогадів про фото низу: "... це довоєнне фото, воно в поганому стані... на ньому зображені мої прадідусь та прабабуся з їх маленькою донькою (моєю бабусею). Зліва Жицький Іван Никонорович та з права його дружина Жицька Марія Іванівна, у народженні Скварчинська. В центрі у білій хустинці її мати, моя прапрабабуся Скварчинська Параскева Йосипівна (1870-?) та дитина - моя бабуся Жицька Тамара Іванівна після одруж. Даценко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приблизно 1939 рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приблизно 1945

 

На цьому фото чоловік зліва - це Іван Никанорович Жицький з дружиною Марією та двома дітьми, Тамарою і Іваном, та з тещею Параскевою Йосипівною Сквирчинською. Чоловік, що стоїть за нею поки не відомий, він родич Івана Никоноровича з Мохначки, вони родалися, він часто приїжджав на храм у Дмитрівку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На фото зліва Тамара Жицька, справа її брат Іван, позаду не відома дівчина,

попереду Катерина Скварчинська

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Марія Іванівна за роботою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Батьківська хата - світлини зроблені на весіллі Тамари Іванівни Жицької, 1960

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іван Іванович Жицький з дочкою Оленою

 

 

 

 

 

 

 

Оновлено 16.03.2018

 

Використання матеріалів нашого сайту, а ні в друкованій продукції, а ні в інших виглядах

НЕ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ

 

Ми чекаємо на Ваші листи

Звертатися за електронною адресою info@zolotoustivska-zerkva-pivni.com

 

 

Ми також шукаємо всіх небайдужих до справи ремонтування і збереження дерев'яної церкви села Півні. Звертайтеся до нас за телефоном +38(098)659-32-59

Координатором ремонтних робіт - є староста Катерина Миколаївна

Жи

Петро Жицький — наказний гетьман козацького війська, був одним із найближчих сподвижників славетного гетьмана Петра Сагайдачного

Біографічних даних його, по суті, не зберіглося, але достеменно відомо, що в останні роки життя Сагайдачного наказний гетьман П. Жицький виконував майже всі важливі доручення гетьмана України, водив у похід бойові загони, активно займався державотворчими справами. Під час відомої Хотинської кампанії (1621), в якій Сагайдачний здобув славу видатного полководця і під час якої його було поранено, Петро Жицький став одним із провідних командирів війська. Завоювавши довір'я гетьмана на полі бою, він продовжував підтримувати свою репутацію і в мирні часи.

В легендарно-полемічній праці "Історія Русів", що слугує першоджерелом для всіх сучасних дослідників, прямо говориться, що після повернення з Хотинського походу гетьман Сагайдачний "ніяких інших (походів - Б. С.) сам не розпочинав, а при звичайних і повсякчасних майже тривогах і набігах прикордонних виряджав наказного гетьмана Петра Жицького, i старшин генеральних, i полковників з корпусами і командами, залежно від потреби і потуги супротивної".

Та оскільки чого-чого, а "потуги супротивної" завжди вистачало, то неважко припустити, що наказному гетьманові поля діяльності не бракувало. Вже наступного року після битви під Хотином козаки - мабуть-таки, під командуванням П. Жицького - здійснили похід на Молдову та Валахію. Похід видався надзвичайно вдалим, козаки повернулися з перемогою, побивши та порозвіювавши всі татарсько-турецькі загони, які пробували зупинити їх. До речі, цей похід призвів до різкого ускладнення відносин між Туреччиною та Польщею. Однак запорожці на це не зважали. У червні 1622 року великий загін козаків на ста чайках знову здійснив рейд, цього разу до берегів Кафи.

Але наказний гетьман П. Жицький цікавий для нас ще однією обставиною, яка виводить його діяльність за межі бойових дій. Важко сказати, чи здобув він якусь спеціальну освіту, але, як з'ясовується з тієї ж таки "Історії Русів", Петро Жицький був чоловіком "в архітектурі тямущим". Сагайдачний знав про це і вміло використовував його здібності та захоплення. Відомо, що гетьман України великого значення надавав формуванню національної інтелігенції, за-хисту православ'я, розвит ку наук. Свого часу він сам навчався в Острозькій академії, згодом, разом з усім козацьким кошем, записався до Київського Богоявленського товариства, в якому формувалися духовні сили української нації.

Ще після свого московського походу - а може, й раніше - Сагайдачний замислив збудувати Київський братський монастир, що на Подолі. Але кому можна доручити таку делікатну справу? Звичайно ж, П. Жицькому. Під його безпосереднім керівництвом працювали архітектори й будівничі монастиря. Під його ж керівництвом та пильним наглядом споруджувалася - чи точніше було б сказати, поновлювалася - й братська школа, яка через 12 років після смерті Сагайдачного набула статусу Києво-Могилянської академії. I в усіх цих трудах Петро Жицький безпосередньо співпрацював з митрополитом Київським Петром Могилою.

Оскільки діяльність наказного гетьмана Петра Жицького тісно пов'язана з Києво-Могилянською академією, іншими культурно-духовними інститутами тогочасної України, варто було б продовжити вивчення життя цього славного лицаря, відшукати ще якісь сліди його старань. А поки що можемо сказати, що такі козацькі вожді, як П.Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, дбали не тільки про збройну оборону рідної землі, але й про її національно-культурне відродження. Перераховуючи цих діячів, не забуваймо згадати в їх ряду і наказного гетьмана часів Сагайдачного Петра Жицького, в архітектурі так само тямущого, як і в справі військовій.

 

З вікіпедії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іван Никонорович Жицький, 1949

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Марія Іванівна Жицька