Дяки, псаломщики, просфорні, старости

Гостинно запрошуємо!

Сайт церковної громади сіл Півні та Дмитрівка Фастівського району Київської області

Засновано 03.10.2013

Дяки, псаломщики, просфорні, старости

 

Дячок Самойлович

 

Священицький син Кирила Самойлович народився у 1785 році та, як пишеться у кліровій відомомті "...з дитинства знаходився при нашій церкві та по ревізії (1795 р.) приписаний до неї паламарем, а з 1808 року за наказом Київського та Галицького Митрополита Серапіона був назначений до неї ж стіхарним дячком".

Кирило був племінником тодішнього благочиного та священика нашої церкви Йосипа Шараєвського який помер у 1795. Як бачимо з запису від 1795 року він вже у 10-тилітньому віці став паламарем.

 

Після громадянської війни під керівництвом Богдана Хмельницького на прикінці 17-го століття лівобережні території України, що входили до того до Річі Посполитої, разом з Києвом відійшли до молодої Російської держави. А землі правобережної України залишилися в Річі Посполитій.

Щоб запобігти новим кровопролиттям з релігійних причин, православні церкви у Річі Посполитій до 1702 року (по деяким джерелам до 1738 року) були переведені до Уніятства. Це торкнулося і нашої Золотоустівськї церкви. До 1795-го року наша св. Іоано-Золото-Устівська церква була Греко-Уніатською.

 

Дячок Каліновський

 

Довгий час, більше ніж п'ятьдесят років у ХІХ ст. у нашій св. Іоано-Золотоустівській церкві служив дячок Антоній Григорович Каліновський.

 

Він народився у 1804 році у родині дячка. Батько його рано помер і мати одружилася знову з паламарем Півняньської церкви Іваном Левицьким. Ми знаємо що після виключення з Вищого відділення Київського Духовного училища 2-го вересня 1828 року за указом Київської Духовної Консисторії він був призначений до нашої церкви дячком. Наступного ж року став стіхарним дячком.

 

Людські долі часом дуже незвичайні. На прикладі Антонія Каліновського ми можемо відслідкувати дивовижне, а часом і трагічне минуле. Після того, як його мати одружилась з паламарем Левицьким у подружжя народилася донька Агапія. Але мати померла. Діти залишилися сиротами. Батько одружився у друге на жінці на ім'я Параскева Кирилівна. Ця жінка і виховувала сиріт Антонія Каліновського і Агапію Левицьку. Також у подружжя народилися свої четверо дітей. Старшою була донька Юлита. Потім з'явилися Ольга та Григорій. А через 23 роки після народження першої Юлита, з'явилася Юлита молодша. Раніше таке траплялося, що діти мали однакові імена. Це залежало від дня в який дитина народилася. Бо раніше ім'я давали дітям по святим, які славилися цього дня.

 

Всі діти Івана Левицького від другої дружини для Антонія Каліновського вже не були кровними родичами. Тому у 1828 році він одружується зі своєю названою сестрою, старшою донькою свого вихованця Івана Левицького, Юлитою.

 

Ми знаємо що сестра Антонія Агапія, була зкалічена і все життя проживала разом з братом та його сім'єю. Вона також отримувала пособіє від опікунства.

 

З дружиною Юлітою Іванівною, яка народилася у 1809 році, Антоній Каліновський прожив довге життя. У сім'ї було чбагато дітей - Іван, Сирафіма, Аристарх, Андрій (помер у дитинстві), Олександр, Марина.

Антоній Григорович все життя, з 1828-го року та до початку 1880-х років прослужив у нашій церкві. Ми припускаємося, що він також був похований біля церкви.

 

 

 

 

 

Просвирня Гурська

З клырової выдомості знаємо що з 1859 року провирнею нашої церкви була Агафія Гурська:

"Просфорня Агафія Семенова Гурская, вдовствующая дьячковская жена, определена на сію должность 30 октября 1859 года из Бердичевскаго уездасела Кордышова(-вки) – 26

Кто какого поведения - Хорошаго

Кто кому в каком родстве - Невродстве ни с кем

В семействе у нея сын Феодор Константинов - 4"

 

 

 

 

Просвирня Чернявська

З клірової відомості ми дізналися, що з 1866 року просвирнею нашої цекви була Єфросинія Чернявська:

"Просфорня Евфросиния Феодорова Чернявская.

Священническая дочь – девица, определена на сию должность 7 марта 1866

года - 25

Кто какого поведения - Очень хорошего"

 

 

 

Псаломщик Хмелевський

З клірової відомості 1890 року ми дізналися, що до 1883 року псаломщиком був Іван Іванович Хмелевський:

"Заштатный псаломщик Иван Иванов Хмелевскiй, 1883 года Сентября 20го дня, согласно своему прошению, уволен заштат, вдов.

Лет от рожденiя – 74. Честного поведенiя. Судимъ и штрафованъ не былъ."

 

 

 

Псаломщик ХІХ століття, та його нащадок священик ХХ століття - Демяновський

З 15/21 червня 1888 та до своєї смерті 1901 року у нашій св. Іоано Золотоустівській церкві псаломщиком був Єлісей Стефанов Демяновський.

Він був дуже цікавою постаттю. Воював у русько-турецькій війні 1877-1878 за що й отримав нагороду.

Про його родину та службовий путь знаємо таке:

 

"Псаломщик Елисей Стефанов Демяновский (1850) сын дьячковский, по окончании курса в Киево-Подольском духовном училище в 1870 году до 1874 года находился при своем отцеи в сем году принят в военную службу.

1880 года Декабря 9го дня уволен в запас с званием Старшаго Унтер-Офицера. В память войны 1877-1878 г. имеет светлобронзовую медаль.

1883 года Сентября 20го дня , резолюциею Преосвященнаго Епископа Виталия, согласно своему прошению, определен исполняющим должность псаломщика в село Кожанку Васильковскаго уезда церкви Николаевской, а 1888 года Июня 15/21, определением Киевской Духовной Консистории, по своему прошению, перемещенна туже должность к сей Иоано-Златоустовской церкви.

В семействе у него жена Елена Иванова (1861)

дети их Григорий (1887), Михаил (1889)

Недвижимого имущества псаломщик Елисей Демяновский, а равно и жена его, никакого не имеют."

Після смерті Єлісея Демяновського 10.09.1901 його родина проживала у селі Півні.

У Київських Єпархіальних вєдомостях ми знайшли запис від 1902 року: "Киевское епархиальное попечительство объявляет, что полученные от неизвестного благотворителя в пользу сирот псаломщиков 50 руб., переданы следующим псаломническим сиротам, по 5 руб. каждому семейству: с.Пивней, Васильковского уезда, Демьяновским (1902. - №2. - Ч.оф. - С.31)"

 

У 1949-1952 роках священиком нашої церкви був Михайло Демяновський.

 

 

 

Просвирня Нелипович

З клірової відомості знаємо що з 1890 року у церкві працювала просвирнею Надія Нелипович - "Просфорня вдова псаломщика Надежда Нелиповичъ, 1890 года Августа 16го дня, Епархiальнымъ Начальствомъ определена къ сей Церкви".

 

 

 

Псаломщик Хмелевський

З клірової 1890 року довідались про таке - "Заштатный псаломщик Иван Иванов Хмелевскiй, 1883 года Сентября 20го дня, согласно своему прошению, уволен заштат, вдов.

Лет от рожденiя – 74. Честного поведенiя. Судимъ и штрафованъ не былъ".

 

 

 

 

 

Псаломщик Пашковський

З клірової відомості - Псаломшикъ Феодоръ Гурьевичъ Пашковскій (сынъ псаломщика) родился въ 1870 году 17 февраля.

Окончилъ два квасса Городскаго училища и имеетъ званіе церковно-приходской школы учителя - 1885 год 12 їюня

Состоялъ учителемъ церковно-приходской школы въ с. Кожаркахъ Чигиринскаго уезда – 1886 год 16 октября

Определенъ псаломщикомъ въ с. Сунки Черкасскаго уезда – 1890 год 16 января

Перемещенъ на такую же должность въ с. Дмитренки, Каневскаго уезда – 1892 год 28 января

Перемещенъ на такую же должность псаломщикомъ въ село Хейлово Сквирскаго уезда, где и совмещалъ должность учителя ц.пр. школы – 1898 год 24 октября

Перемещенъ псаломщикомъ къ церкви села Пивней, Васильковскаго уезда – 1902 год 22 марта

Казенного жалованья получаетъ 100 руб. Доходовъ съ церковной земли 160 рублей и кружечныхъ причтовыхъ доходовъ 177 руб. 39 коп.

Члены семьи псаломщика:

Жена его Феодосія Ивановна родилась 1876 году 29 мая. Дети: Александръ родился 1901 году 4 апреля. Учится въ 4хъ класномъ Высшемъ начальномъ Фастовскомъ училище. Владимиръ род.1902 году 1 июня. Учится въ Кїево-Софійскомъ Духов. Училище.

 

 

 

 

Просвирня Скарокановська

З клірової відомості - Просфорня (жена псаломщика) Екатерина Скарокановская вдова. Епархіальнымъ Начальствомъ назначена Просфорней, къ сей церкви села Пивень, Васильковскаго уезда. Казеннаго жалованья получаетъ 16 рублей въ годъ.

 

 

 

 

 

Оновлено 03.02.2017

 

Використання матеріалів нашого сайту, а ні в друкованій продукції, а ні в інших виглядах

НЕ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ

 

 

Ми чекаємо на Ваші листи

Звертатися за електронною адресою info@zolotoustivska-zerkva-pivni.com

 

 

Ми також шукаємо всіх небайдужих до справи ремонтування і збереження дерев'яної церкви села Півні. Звертайтеся до нас за телефоном +38(098)659-32-59

Координатором ремонтних робіт - є староста Катерина Миколаївна

І

О

А

Н

 

З

О

Л

О

Т

О

У

С

Т

1795

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1828

 

 

 

 

 

1859

 

1866

1883

 

1888

 

 

 

 

1890

 

 

1902

 

 

1916